Оцінка міжнародних наслідків для навколишнього середовища стосується відносин між державами, при цьому застосовні положення містяться у звичаєвому та договірному праві, а також у національному законодавстві. У статті розглядаються обидва ці виміри за допомогою аналізу справи електростанції Прунержов II. Автори розглядають питання, чи можуть країни, що зазнають більших кліматичних змін, почати домагатися виправлення на міжнародних форумах, і чи можливо односторонні національні рішення, що стосуються енергетики, опротестувати з протилежного боку земної кулі. У статті міститься огляд застосованих юридичних положень, а також аналізується статус проблематики оцінки міжнародних наслідків для навколишнього середовища у межах національних правових систем та системи міжнародного права навколишнього середовища. Автори доходять висновку, що результат даної конкретної справи слід бачити з ширшої перспективи, і що заходи, вжиті Мікронезією, стануть для інших держав та окремих осіб поштовхом до того, аби вони скористалися законодавством, що регулює оцінку міжнародних наслідків, та міжнародним звичаєвим правом. Водночас відбувається зростання дуже дієвого методу справляння міжнародного права та права ЄС. Це безсумнівно допоможе віддати справу міжнародній гласності та подолати або послабити сильний тиск, що чиниться на відповідальні національні органи.