У статті розглядаються деякі аспекти реалізації державної політики захисту культурної спадщини та особливості партиципації держав-учасників Співдружності Незалежних Держав (СНД) у міжнародних угодах (ЮНЕСКО, УНІДРУА); автор приділяє увагу аналізу питання статусу культурних цінностей, переміщених внаслідок Другої світової війни, що знаходяться на території нинішньої Росії. Автор дотримується думки, що міжнародне правове регулювання статусу культурних цінностей ґрунтується на взаємодії та комплементарності заходів національного та міжнародного права з пріоритетом міжнародного права. Таким чином, домінуюча роль міжнародного права виявляється як у формуванні класифікаційних критеріїв світової культурної спадщини для цілей її виокремлення з загальної категорії культурних цінностей, так і у створенні особливих міжнародних інституціональних механізмів її захисту. Ці факти – доказ пропозицій на злагодження законодавства та необхідності в укладенні нових міжнародних договорів, здійснення освітньої програми, спрямованої на правовий захист культурної спадщини.
Ігор Мартиненко є завідувачем факультету цивільного права та процесу Державного університету ім. Янки Купали в Гродно (Білорусь), старший викладач, член Білоруського комітету Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць (ICOMOS) і керівник міжнародного проекту по створенню міжнародної і національної правової системи захисту історичної та культурної спадщини країн СНД. Сфера його наукових інтересів включає: проблеми захисту культурної спадщини та порівняльний аналіз законодавства європейських країн по захисту культурної спадщини. Має стаж роботи в юриспруденції 24 роки, включаючи 14 років на посаді прокурора. Автор 210 наукових статей, включаючи 6 книг, опублікованих у 12 країнах.
Адреса електронної пошти: martinenko@tut.by
