У той час як континентальним правом принципи громадського порядку (ordre public) сприймаються як підвалина правопорядку та соціального порядку, що являє собою їх постійну константу, громадський порядок у тому вигляді, як його розуміє Common law, належить до набагато ширшої законодавчої категорії. З цієї точки зору громадський інтерес та громадський порядок як дві різні категорії знаходяться набагато ближче одне до одного, ніж відповідно до правопорядку континентального права. Проте при цьому вони залишаються сепаратними категоріями. Попри це, зростаючі тенденції до аргументації за допомогою посилання на громадський інтерес та плутання громадського інтересу з громадським порядком (ordre public) – часто внаслідок термінологічних неточностей – є турбуючими, оскільки призводять до поширення заперечення громадського порядку та частішого застосування застереження громадського порядку, що суперечить інтересам міжнародної спільноти. Громадський інтерес не є невизначеним правовим поняттям. Він являє собою абстрактне поняття, яке можна визначити лише у контексті особливих правових норм (актів, стандартів). Його суб’єкт – це особи, що складають вільно визначену групу, яка, проте, у принципі підлягає визначенню, і він, як правило, виражається у формі [абсолютно] когентних норм (що у  міжнародному приватному праві здебільшого мають вигляд імперативних норм). У той час як інститут громадського порядку має негативний ефект, когентні норми діють як позитивні. При цьому лише у виняткових випадках громадський інтерес вважається настільки переважаючим, що може бути розцінений як громадський порядок та захищений кваліфікованими правовими засобами. На відміну від абсолютних імперативних норм, громадський порядок не вимагає визначення громадського інтересу та його конкретного суб’єкту або засобу.