Статтю присвячено трьом інститутам українського міжнародного приватного права: громадському порядку (ordre public), обходженню закону та когентним нормам. На думку автора, поняття громадського порядку (ordre public) включає: 1) основні, найважливіші принципи права України, а перш за все – принципи її конституційного права, приватного права та права цивільного процесу; 2) загальноприйняті принципи моралі, на яких ґрунтується український правопорядок; 3) легітимні інтереси українських громадян, юридичних осіб та держави, захист яких є головним завданням українського правопорядку; 4) загальновизнані принципи та норми міжнародного права, включаючи міжнародні правові стандарти прав людини. Автор пояснює, що під когентними нормами маються на увазі найважливіші державні норми, і джерелом цих норм є громадський порядок (ordre public), який може визначатися лише українським законодавством. Рекомендується доведення існування когентних норм, що виключають застосування права, обраного сторонами, у кожному конкретному випадку. Використання концепції «обходження закону» на практиці автор описує таким чином, що воно виявляє наступні ознаки: Ґрунтується на передумові, що вибір застосовного права сторонами певної конкретної угоди здійснено за принципом добропорядності; що протилежне (тобто факт вибору застосовного права не за принципом добропорядності) повинно бути у кожному конкретному випадку доведене судом; і що механізм «обходження закону» задумано як інструмент у руках суду (суддів), призначений для розв’язання конфліктів на базі ad hoc. Після цього автор підсумовує, що всі три згадані інститути тісно взаємопов’язані, і тільки юдикатура українських судів у подальшому покаже, що під ними, власне, мається на увазі.